Коли ми живемо в повній сім’ї, оточені батьківською турботою, то не часто замислюємося: як доводиться тим, у кого немає рідного дому, в якому тепло домашньої атмосфери, люблячі та лагідні батьки, які дарують тепло свого серця, де почуваєш себе захищеним адже найкраще середовище для життя й розвитку дитини – сім’я.

        Якщо це було б можливо, то кожна дитина зростала б в сімейному оточенні, в атмосфері любові, бо лише так повною мірою забезпечуються її потреби, створюються оптимальні умови для гармонійного розвитку, успішної соціалізації. Щодо дітей, які за певних життєвих обставин залишились без батьківського піклування, то обов’язок забезпечення їхнього розвитку й виховання бере на себе держава. Статтею 7 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина має   право бути опікувана своїми батьками . .

         Пріоритетом у влаштуванні таких дітей Сімейним кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського  піклування» визначено саме сімейне виховання.